Коломийки, записані в селі у 1991-1993 рр.

 
 

Коломийки, записані в селі у 1991-1993 рр.




 

Ой якби я козу мав – козу пелехату,

Я би козу видоїв, викинув за хату.

 

Ой Господи милосердний, як я зголодніла,

Коби скорше Святий вечір, щоби-м попоїла.

 

Ой ти старий, та я стара, а хто ж буде молод,

А хто ж буде виводити молодиці в холод.

 

Ой заграй ми, музичино, не жьилуй ми смичка,

Як я тобі не жьилую свого язичка.

 

Ой заграй ми, музичино, дам ти грошей жменю,

Та ней я си погуляю, бо я сина женю.

 

Ой старосто, старостонько, то-с сьи достаростив,

Який-їс був горбатенький, тепер-їс сьи спростив.

 

Та я піду на весільи повеселитисьи,

Коби дали на молоду хоч подивитисьи.

 

Ой кувала зозулина в стодолі на розі,

Заплакала дівчинонька в батька на порозі.

 

Ой співаку-небораку, ти співати вмієш,

Чому тогди не заспіваш, коли зголоднієш.

 

Сама-м траву потоптала, сама си підкошу,

Сама-м любка загнівила, сама перепрошу.

 

Не журіться, мамунцуню, що ми сиротами,

Візьмем коси, підем в роси, а ви з грабельками.

 

До сусіди решета, до сусіди горшка,

А в сусіди файний хлопець, лиш горбатий трошка.

 

До сусіди решета, до сусіди миски,

А в сусіди файний хлопець, троха кривопиский.

 

До сусіди решета, до сусіди сита,

А в сусіди такий хлопець, як ружа розвита.

 

Мене мама віддавала та й наказувала –

Аби-с, доню, співаночки не позабувала.

Як-їм прийшла до свекрухи, стала на порозі,

А вже мої співаночки в далекій дорозі.

Співаночки мої милі, де я вас подію,

Занесу вас в чисте поле, там я вас посію.

Та як буде добра доля, то вас позбираю,

А як буде лиха доля, то вас занехаю.

 

Я співаю, ніц не дбаю, два любочки маю,

Як сьи з одним загніваю – з другим розмовляю.

 

Ти до мене не ходи, сякий-такий хлопче,

Бо до мене син багацький доріженьку топче.

 

Ти до мене не ходи, не носи ми хліба,

Я за тебе не піду, за старого діда.

 

Ой зацвіла цитра, цитра, та я люблю Митра,

Митро мене, а я його, шо комусь до того.

 

Чужі люди по весілю, чужі молодиці,

Моя жона сидит дома, годує блощиці.

 

Там на горі на високі циган бульбу пече,

Та не дає приступити, бо каміньом мече.

 

Уже вечір вечоріє, а моє гаданє,

А з ким буде ночувати моє закоханє.

 

Ой кувала зозулина, кувала, кувала,

А той казав, що неправда, уна перестала.

 

Якби вітри не віяли, а тучі не били,

Якби, любку, не вороги, ми би сьи любили.

Якби, любку, не вороги та й не воріженьки,

Ми би собі постояли близько доріженьки.

 

Цілувань, обніманє – то людська умова,

За тобою, мій миленький, болить мня голова.

 

Та я кручу повересло вівсьине та житне,

Болит мене головочка за тобою, Митре.

Болит мене головочка та й чоло та й чоло,

Загнівавсьи мій миленький та й не знаю чого.

Загнівавсьи мій миленький, загнівав, загнівав,

Як надійшов попри мені, як вітер повіяв.

Загнівавсьи мій миленький – не перепросити,

Ще го будут попід сині хмароньки носити.

 

Ой кувала зозулина на дроті, на дроті,

То си любко заталапав на панській роботі.

 

Ой кум куму об`їмає, мовит, шо ягничка,

Кумцю моя солоденька, рум`яного личка.

 

Ой упала звіздар з неба та й розсипаласьи,

А дівчина позбирала та й намайиласьи.

 

То-м сьи впила, то-м сьи впила, то-м сьи закотила

Та в той кутчик, де мій любчик з чорними очима.

 

Тече вода з-під явора, а лист зелененький,

Із чужини вже приїде до мене миленький.

 

Тече вода з-під явора, тече в переверти,

Мушу любка покидати через його жарти.

 

Кукуріку поза ріку, а де моя Гандзьи,

Зарізала кугутика та й годує Йванцьи.

 

Туду-туду, туду-туду, туду-тудуньити,

Нема мого миленького, пішов за ягньити.

 

Поїхала баба в ліс без сокири, без коліс,

Зачепила в сухий пень, простояла цілий день.

 

Попід гай, попід гай та й попід ліщину

Веде дідо бородатий молоду дівчину.

Нащо тобі, дідунику, дівки молодої,

Борода сьи простігнула до землі сирої.

Ой я знаю, молоденька, що дідови треба –

Два камені під голову, а третий під ребра.

 

Ой хто куда піде, а я до Параски,

Бо в мене нема штанів, а в неї запаски.

 

Куда йду, туда йду, туда шкандибаю,

До чужої жінки ходжу, бо свеї не маю.

 

Куда йду, туда йду, туда ми дорога,

Нераз їм си постояла коло уборога.

 

Ой я піду на ягоди та й на ягодочки,

Бо там вийдут  на ягоди файні парубочки.

 

Ходит заєць по капусті та й капусту псує,

Хто капусту не підливат – тому сьи зипсує.

 

Ходит заєць по капусті та й капусту ломит,

Хто капусту не підливат – тому сьи не вродит.

 

Через пень, через пень та й через ребрачку

Купувала Марисуньи Владикови пачку.

 

Коби ми сьи той убернув, що-м торік любила,

Я би того занехала, шо-м тепер зачьила.

 

Нема мого любка тутка, лиш про нього чутка,

Післала би-м післанчика – сивого голубка.

 

Ой не ходи коло води та й коло мочила,

Буде мати нарікати, шо-м тьи зволочила.

Ой не я тьи зволочила, ані мої очи,

Зволочило тебе тото, що ходиш по ночи.

 

Та я ходив до дівчини, та я находивсьи,

Та я сходив чоботьита, та я не вженивсьи.

 

Ой Господи милосердний, коби не вмерети,

Та би піти попід шопи, як будут терети.

 

Я калину пригинаю, калина не гнесьи,

Я до любка сьи вбзиваю, а він гніваєсьи.

 

Іване-Йваночку,

Я тьи тогди поцілую, як буду в віночку.

 

Вівці ж мої віці, то чорні, то білі,

Хто ж вас буде пасти світої неділі.

 

Бойко вмер, бойко вмер, а бойки не плачут,

А маленькі бойченьита по припічку скачут.

 

Бойко вмер, бойко вмер, бойкови дзвонили,

Як сьи бойко з лави схопив – ледве догонили.

 

Ой ви, дітки, дітки, з`їли би ви дідка,

Та не їжте солонину – свиня ваша тітка.

 

Ой гонорні парубочки, гонорні, гонорні,

Бо вни собі повбирали капелюшки чорні.

 

Ой тринайціть, чотирнайціть, п`їтнайціть, шіснайціть,

Ой сімнайціть, вісімнайціть, дев`їтнайціть, двайціть.

 

Дерев`яне відеречко, дубовеє денце,

Вийди, вийди ти до мене, моє любе серце.

 

Дерев`яне відеречко, дубовеє вушко,

Вийди, вийди ти до мене, моя щебетушко.

 

Ой гуляю, товаришу, гуляю, гуляю,

Через теє гуляннячко нічого не маю.

 

Мене вчора повісили догори ногами,

А я звідтам відорвавсє, пішов за дівками.

 

Ой я собі заспіваю, бо хочу співати,

Бо я свого миленького хочу величати.

 

Моя мама молодою так файно співала,

А як прийшла до свекрохи – всі позабувала.

 

Я пожену вівці пасти аж за ту Говерлу,

Бувай, мила, здоровая, я вже сьи не верну.

Чоловіче, чоловіче, що будем робити,

Купим собі тарадайку, будем сьи возити.

Запряжемо когута та й чубату курку,

Поїдемо на мазури сватати мазурку.

Ой когут сьи зашпотав, а курка упала,

А наша мазурочка на віки пропала.

 

Зажуривсьи чоловік, що має робити,

Та вже ходить по селу горшки направйити.

 

Ой на горі на високі косарі косили,

Та до мене молодої горівку носили.

 

Ой ти, Йванку, Йванку, взьила вода лавку,

Та куда ж ми перейдемо тельитам по травку.

 

Горіхове сіделечко, а кінь вороненький,

Десь поїхав з цього села козак молоденький.

 

Ой на Петра вода тепла, на Йвана студена,

Я би Йвана не любила, най любит Олена.

 

Ой не пади, дрібний дождже, не роби росицю,

Не зароси на дівчині зелену спідницю.

 

Віють вітри до макітри, аж пироги гнутьсьи,

Як поверну до макітри, аж губи трісутьсьи.

 

Коломия, Коломия, ой коломийочка,

За тобою, коломийко, болит головочка.

 

Ти, Василю, сиди в биллю, я буду в бадачу,

Хоч яка би нічка була, я тебе побачу.

 

Через гору високую летів голуб дикий,

Котра дівка не віддана, має гріх великий.

 

Ой Микола робив кола, а Михайло сани,

Та й Микола їздив кіньми, а Михайло псами.

 

Ой кувала зозуленька на плоті, на плоті,

Так сьи Оля розсміяла, як жаба в болоті.

 

Дощ паде, дощ паде, а я сиджу в ямці,

Мене хлопці зачіпають, а я скажу мамці.

 

Я пожену коровиці на ланки, на ланки,

Я не хочу молока, я хочу сметанки.

 

Пішла дівка танцювати в зеленім светерку,

Вона так ся запишила, як жаба в відерку.

Коломийки записані в с. Ямельниця Сколівського району  в 1991 – 1992 рр.

Червоненький бурячок, зеленая гичка,

Приходили кавалєри – я ще невеличка.

 

Ой мамуню-мамунцуню, та я ваш синочок,

Та ви мене годували під карабіночок.

Карабіне, карабіне, мій карабіночку,

Через тебе, карабіне, лишьию дівочку.

Ой хлопчик-плеканчики, де ж ви ся плекали,

Що вас таких молоденьких до армії взяли.

Ой на Кути доріжечка, на Кути, на Кути,

Зший ми, мамо, сорочечку, бо я йду в рекрути.

Ой як мене відобрали у Стрию на рину,

То всі люди заплакали – шкода тебе, сину.

Ой як мене відобрали, в Перемишлю стою,

Куплю хустку-шелянівку на білявку свою.

Ой я хлопець молоденький без вусів, без вусів,

Та як мене відобрали, я служити мусів.

 

Ой женила мене мати, женила, женила,

Попід лаву, попід стіл коцюбов гонила.

 

Ой заграй ми, музичино, дам я ти овечку,

Та ней я си погуляю – віддаю дочечку.

 

Ой я пасла коровиці, та й пасла, та й пасла,

Попід буки зелененькі, щоби-м була красна.

 

Ой я пасла бички, бички та й попід осички,

Як я собі заспіваю – не треба музички.

 

Я подумав, що то гриб, а то голубінка,

Я сі ліпше придивив, а то моя жінка.

 

Ой ішов я в полонину рубати ліщину,

Та й си здибав по дорозі молоду дівчину.

 

Ой чого це той музика так ся гонорує,

Однов ногов завертає, а другов гальмує.

 

Ти гадаєш, парубочку, що ти в ласку стою,

Колачі-м ти не поїла та тя ся не бою.

 

Ой ішов я горі селом, повернув до свахи,

А у свахи на печи кури грают в шахи.

 

Ой дівчино, дівчинонько, як ти си гадала,

Як ти мене у коморі сиром годувала.

 

А я Йван і ти Йван, а ми вба рідненькі,

Перекажи моїй любці, що я здоровенький.

 

На високій полонині вівці вовну гублять,

Не мож третому мішати, де ся двоє люблять.

 

Ішли дівки на малини та й зустріли труса,

Посадили на пеньок, відорвали вуса.

 

Не хвалисьи, дівчинонько, що ти така файна,

Верхна губа як хольива, нижна як та стайня.

 

Ой купила мені мама сподні із кишеньов,

Отепер то я напевно скоро вже сьи вженю.

 

Ой ніхто так не співає, як наша Настуньи,

За півлітру черешень продала татуньи.

Хвалиласьи дівчинонька, що має коралі,

Її тато за коралі сидів в криміналі.

 

Ой ніхто так не танцює, як наші дівчата,

На вулиці вони ходять, як криві качата.

 

Ой дівчино, дівчинонько, яка ти, яка ти,

За хлопцями заглядаєш, не заметеш хати.

 

Хвалилася дівчинонька, що має старости,

А до неї приходило порося безхвосте.

 

Та ти вмієш, дівчинонько, голову завити,

А не вмієш, дівчинонько, рубця зарубити.

 

Ой чия то дівчинонька у синій каталці,

Засадила руку в губи, обсмоктує пальці.

 

Ой коню мій вороненький, ой коню мій, коню,

Болит мене права рука, шо я тобов гоню.

 

Кукуріку на печи, кукуріку сночи,

Виїв циган пироги та й витріщив очи.

 

Я піду на весільи та й си возьму трепки

І сокиру, і цапіну – всі мої маєтки.

 

Ой коби то не робити, файно попоїсти,

Коби файна білявина, коло неї сісти.

Записано в с. Ямельниця Сколівського району в 1992 р.

Як я була молоденька, любили ньи попи,

А як-їм сьи постаріла – не хотьит і хлопи.

 

Пішла пані до костьола Богу сьи молити,

А пан пішов до Ганнусі бороду голити.

Іде пані із костьола, молитву читає,

А пан іде від Ганнусі, руки потирає.

 

Іване-Йваньитко,

Купи, купи на молоко червоне горньитко.

Купи, купи на молоко, купи на сметану,

То я тобі, Івануню, до душі пристану.

 

Ой скрипочка, ой скрипочка, а струни з мотузьи,

Ото ж ми сьи сподобала молоденька Рузьи.

 

Больит руки від роботи, а ноги від танцю,

Болит мене головонька за тобов, Іванцю.

 

Ой Василю, сиди в билю, я буду в бодачу,

Хоч би яка нічка темна, я тебе зобачу.

 

Ой Василю, сиди в билю, а я буду в терню,

Хоч би яка нічка темна, я до тебе зверну.

 

Коломийки заспівайте, коломийки грайте,

Коломийки не помийки, дівчини шукайте.

 

Ой когуте, когуте, зроблю з тебе юшку,

Як ми щи раз заведеш кури у петрушку.

 

Свині в ріпі, свині в ріпі, тельита в капусті,

Ней сьи пасут, ней сьи пасут, коби були тлусті.

 

Хвалився мій милий, же має маєток,

А він має в хаті п’ятеро котєток.

 

Ой сусідо, сусідонько, ти відгородисьи,

Як я буду любитисьи, то ти не дивисьи.

Ой хоч би-с ми загородив до самого неба,

То я його перескочу, як ми буде треба.

 

Зозуленька сива, сива, щось би-м тьи просила,

Щоби ти ми прикувала вітового сина.

Записано в с. Ямельниця

 

 

 



Создан 21 апр 2012