Релігійні пісні Ямельниці часів отця Костянтина Ганущака

 
 

Релігійні пісні Ямельниці часів отця Костянтина Ганущака

21.04.2012



 

Вереснева п`ятниця

Серце Христове і Божа Мати,

Від Ямельниці звольте прийняти

Подяку щиру за поміч Вашу

В часі воєнним над селом нашим.

 

Як війни вістка край засмутила,

То Ямельницю она склонила

На Серце Боже, Покров Марії

Цілком зложити свої надії.

 

Ямельничане то учинили,

Свої надії щиро зложили

На Серце Боже, Покров Марії,

Ямельничане, хоч не святії.

 

В п’ятницю першу вересневую

Військо принесло вістку страшную –

Людей вбивати, село спалити,

Коперативу внівець пустити.

 

В тій страшній грозі для Ямельниці

Серце Христове й Неба Цариці

З святим Іваном з Неба надходить

І Ямельниці поміч приносить.

 

І села військо не запалило,

З людей нікого не погубило,

Коперативи не зруйнувало,

Лиш з Ямельниці геть ся забрало.

 

Святий цар рідний Володимире

І всі святії із України,

Зложіть подяку Серденьку Богу

Й Марії Діві за допомогу.

Небесні наші ямельничане

Небесні наші ямельничане,

До вас приходим з нашими дарами,

Вас звеличати, вам ся поклонити

І о долю Ямельниці всіх вас попросити.

 

У воєннім горю помочі нам треба,

Її чекаєм лиш з вашого Неба,

Помочі для села і для родини

І ямельничан, що у війні село опустили.

 

Найближчі для нас Небес горожа не –

Се ви, небесні ямельничане,

До вас як рідних в Небі ся звертаєм

І вашого Покрова для села благаєм.

 

Небесні наші ямельничане,

В воєннім горю вам поручаєм

І село наше, і наші родини

І ямельничан, що у війні село опустили.

 

Згляньтеся на наших, що десь на чужині

Державну роботу виконують і нині

Відшукайте наших, що в воєнних фронтах

І що терплять у лічницях або у в’язницях.

 

Бороніть їх, просим, провадьте їх, молим,

Хороніть від злого, від горя страшного,

Пожуріться ними у лихі годині

А в кінци верніть їх, просим, у свої родини.

 

Згадай з поклоном

Згадай з поклоном, дружино мила,

На днину шестого вересня,

Як завізвали на світову війну

Сто п’ятдесят двох громадян з нашого села.

 

Ямельничане постановили

На ту криваву війну піти,

Тим село рідне і свої родини

Від кари державної захоронили.

 

Семого вересня від самого ранку

Зачала плакати Ямельниця,

Прощали діти рідного батька,

А родичі сина, а жінка мужа.

 

Прощали сусіди свого сусіда,

Прощали кревні свого кревного,

Прощала Церква парафіян своїх,

Сумно виглядала Ямельниця.

 

Заплакали плачем небувалим

Всі громадяни нашого села,

Бо прочували, що не всі вернуться,

Як покінчиться світова війна.

 

Восьмого вересня у Синевідську

Громадян наших розлучили,

Одних до дому, других до в’язниць,

А сто одинадцять на фронт приділили.

 

Ридання наше не покінчилось,

А сльози наші тілько зросли,

Бо многі з наших каліками стали,

А многі в воєнних могилах лягли.

 

Наших знайдемо в воєннім полоні,

В ляграх, в засланню і в шпиталях,

А недобиті ще і нині служать

У воєнних сего світа арміях.

 

З тої причини і сльозам нашим

На тій землиці не видно кінця,

Хиба тоді аж вони устануть,

Як збере небесна нас Ямельниця.

 

Найщасливіші ви, ямельничане,

Що з війни в небо в славі перейшли

За свою жертву, за село й родину

Заплату від Бога вічну приняти.

 

До вас у небо руки підносим,

У них кров ваша і наші сльози,

Згляньтеся, просим, на друзів ваших,

Що позосталися тут, на земли.

 

***

Голос Господній на водах озвався,

Пророк Владиці Хрестителем став,

Сонцем блис, неба звізд і звіщає на увесь світ:

 Торжество, Торжество, Торжество.

 

Ти, Пророче, Предтече, не убоявся,

Христу Богу Хрестителем істинно стався

 Више всіх, више всіх, више всіх.

 

Дух Святий сходить в виді голубинім,

Озвався голос аж у небі синім –

Ти уздриш, той прийде, що спасення принесе

 Всім світам, всім світам, всім світам.

 

Ласк водою, як росою дрібненькі цвіти,

Він окропить і обмиє Адама діти

 Від гріхів, від гріхів, від гріхів.

 

***

Йордане, ріко, приготовися,

Се бо приходить Господь хреститься.

В тім іде він на твої струї

І від Йоана услуг требує.

Ти, о Йоане, зволь ня хрестити,

Нам треба Божу правду сповнити.

Трясучись, руку Іван простягає –

Се Агнець Божий проповідає.

 

Пречистая Діва

Пречистая Діва сина зродила,

В ясла положила, сіном накрила,

З неба ангели злітають і, літаючи, співають над шопкою.

 

Радуєся Діва, Йосиф старенький,

Що ся сміє Дитя _ Ісус маленький,

Віл і осел коло ясел, звізда ясна світить красно – над шопкою.

 

Прийшли патсирі, звитали Дитя,

Пречисту Діву, Йосифа старця,

Свої дари поскладали і весело заспівали – слава Богу!

 

Зі всходу три царі в Вифлеєм прийшли,

Злото, ладан, мирро Христу принесли,

Прийми, Боже, від нас дари, зволь, щоб ми Тя оглядали навіки. Амінь.

 

***

Зійшла звізда чудна з сходу на полудне,

Над вертепом сіяє, трьом царям путь являє.

 

Ідуть тріє царі, несуть Христу дари,

Ірод їх запросив, куди йдете – попросив.

 

Розказують Йому – ми йдем д Рожденному.

Д Рожденному йдіте – і до мене верніте.

 

Три царі відходять – і Христа знаходять,

Єму ся кланяють – а Ірода споминають.

 

Ангел ся являє, іншим путем наставляє,

Іншим путем ідіте, до Ірода не входіте.

 

Бог Предвічний

Бог Предвічний народився,

Ямельниця сумує, бо много громадян

У ній бракує.

 

Розійшлися по цілім світі

Не з власної волі, а з воєнної недолі

На гірке лихо.

 

Оден полишив дрібненькі діти

І жену молоду, а може й маму вдову

У гірких слезах.

 

Не оден лишив стареньких батьків,

Що одного мали і на него складали

Всю свою старість.

 

Багато наших у Німеччині

Згадують Коляду і свою родину

Серед гірких сліз.

 

Многі з наших в воєнних фронтах

У зимні, голоді і у смертній тривозі

Мають Коляду.

А неодні вже у шпиталях

Може без рук, без ніг, може гірші від калік,

Що на відпустах.

 

А декотрі у зимних турмах

Згадують родину – батька і маму милу

У теплій хаті.

 

Щасливі ті, що повмирали,

Бо вони як діти, Іродом убиті,

В небі співають.

 

Спасителю і Мати Божа,

Верніть дітям батьків, верніть жінкам мужів,

А сестрам братів.

 

Прийміть наших людей,

Що розійшлись по світах,

За своїх дітей.

 

Спасителю і Мати Божа,

Верніть нам громадян – усіх ямельничан

В свої родини.

 

Прийміть ямельничан,

Що полягли на війнах,

Між своїх дворян.

 

Прилетіли серед ночі

Як настало свято Боже – Рождество Христове,

Дуже рано повставали по хатах людкове,

Щоб ще досвіта до церкви скоро ся дістали,

Вифлеємських Гостей з Неба спільно привітали.

 

Та ще ранше Архангели небо отворили,

До ямельницької церкви з Неба виправляли

Собор Світлий Вифлеємський Різдвяної ночі,

Щоб прибули в Ямельницю около півночі.

 

На переді йшли небеснії ямельничане

І ангели чудно красні – Неба горожа не,

А за ними Мати Божа з Ісусом маленьким,

І три царі, і пастирі з Йосифом стареньким.

 

Поза ними поспішали Вифлеємські діти,

Вбиті Іродом – так гарні, як вкраїнські цвіти.

І всі разом ся втішали, що йдуть в Ямельницю,

Що побачуть, як там приймуть Небесну Царицю.

 

Радуються, бо дорога з неба відповідна,

Для небесних подорожних мила і вигідна,

Ту дорогу Ямельниця в пості направляла,

При тім навіть і дітвора радо помагала.

 

Всі небесні гості мали у руках пакунки,

Для ямельничан на землі з неба подарунки,

Найгарніші подарунки мала Божа Мати

Для тих Мамів, що у війні мали з рідних втрати.

 

Спаситель мав подарунки для сиріт бідненьких,

Святий Йосиф мав дарунки для татів сумненьких,

Що війна дітей їх милих із дому забрала

І до нині, хоть по війні, іще не віддала.

 

В тім небесні паламарі Церкву отворили

І всьо світло в нашій Церкві скоро засвітили,

А небесні провізори у всі дзвони дзвонять

І в тій хвилі гості з Неба до Церкви уходять.

 

Увійшовши так до Церкви – всі ся помолили,

Ісуса, Йосифа й Маірю на тронах вмістили,

А небесні паламарі ризи винимають

І священників небесних на службу збирають.

 

На тій службі Ямельниця небесна співає,

З Ангелами Різдво Христа чудно величає,

А коли небесні гості відправу скінчили,

Тоді і нам – земним людям – Церкву відчинили.

 

І ми також клонимося Йсусови Христови,

А і Матері Христовій, святому Йосифові,

І трьом царям, і пастирям, і ямельничанам,

Дітям вбитим і ангелам – Неба горожанам.

 

***

Хто ходить, блукає від хати до хати

І просить в покорі – прийміть на нічліг,

Пречиста Марія, се Божая Мати

І Йосиф старенький хотіли б спочати,

Бо з ходу не чують вже ніг.

 

Прийміть, ах прийміть, хто знає о Бозі,

Прийміть до хатини на хвильку одну,

В тепленькій хатині в кутку на підлозі,

Спічнемо на довгій далекій дорозі –

На хвильку лиш треба нам сну.

 

Так просять, лиш, горе, не слухають люди

Покірних, благальних та щирих цих слів,

Бо камінь студений, а не серце в грудях

Заняло в ту хвилю важної події

Ізраїля грішних синів.

 

Пресвята Маріє – Кивоте Завіта –

Десь бачу в нещастю я горе Твоє

І сльози жагучі, які Ти всепіта

Пролляла за долю невдячного світа –

І серце здрігаєсь моє.

 

Найдорожча Мати, Йосифе старенький,

Прийдіть, я вас прошу, в родину мою,

Она вас пригорне, бо вона біду знає,

Она вас із серця щиро покохає,

Мов батеньків своїх, мов дитя своє.

 

***

Небесна Царице, України Мати,

Ти Гошів зробила місцем благодати,

Місцем благодати, своєї любови,

Своєї святої для людей підмоги.

 

Твоя любов дала в Гошеві керницю,

А у тій керниці цілющу водицю,

Що нас ісціляє, що нам помагає

І недуги тіла від нас відвертає.

 

А в Церкві ікона Матери сіяє,

Цілу сторононьку до себе скликає,

Скликає до себе дітей України,

Щоби їм подати потіхи перлини.

 

Пресвятая Мати, помилуй нас, грішних,

Не лишай нас в горю сумних непотішних.

Відверни недолю, відверни руїну,

А приверни, Мати, нам нашу Вкраїну.

 

***

Тебе взиває ціла Україна,

Все щедра Мати, надіє єдина,

Най Україна світови голосить,

Як много дарів з твоїх рук відносить.

 

Ти татарські орди попроганяла,

Від воріженьків наш край сохраняла,

Ти всегда несла поміч Україні

І десь спасай нас в воєнній руїні.

 

Сподоби, Мати, в тій страшній загладі

Нам остатись при Христовім стаді,

Зволь ще і долі красної зазнати,

Молим тя, щиро молим, о Предобра Мати.

 

***

З повної щирої груди пісню заспіваймо,

Київську Божу Мати величаймо. -2

 

Привітаймо Єї Ангела словами –

Радуйся, Маріє, радуйся між нами. -2

 

Дай Тебе любити, дай Тобі служити,

А по смерти в небі враз з Тобою жити. -2

 

***

Ямельничане мої дорогі,

Будемо співати пісні про Чайковичі.

 

Чайковичі всім нам дорогі –

Село Марії на Лемківщині.

 

Пресвята Марія там ся появила,

Верховину нашу рідну тим розвеселила.

 

На руках Марії Спаситель сидить,

На Страждальну свою маму з слезами глядить.

 

У грудях Марії меч страшний стоїть,

Подвійна рана в грудях від крови блищить.

 

Ручкою Спаситель рушничок тримає

І кровцю свої мами в той рушник збирає.

 

Ямельничане мої дорогі,

Погляньте на страдання Діви Марії.

 

Ісусови щиро поможім,

Меч страшний з грудей Марії скоро витягнім.

 

Спаситель за теє нас надгородить –

Ямельницю нашу рідну поблагословить.

 

***

Україно, не смутися, бо Покров Марії

Від князя Володимира над тобов видніє.

Ярослав князь України той Покров завважив,

Гідність Матери Вкраїни Пречистій поставив.

Тую гідність Мати Божа до нині сповняє,

Сотня ікон чудотворних о тим посвідчає.

І в Чайко вичах недавно той Покров Марії

Заблестів, як ще ніколи на нашій Вкраїні.

Звеселіться, українці! Очі піднесіте,

На чайковицьку ікону з любов`ю глядіте.

Меч двосічний грудь Марії наскрізь прошиває,

Кровцю з рани сам Спаситель в рушничок збирає.

Поможім і ми Ісусу ту кровцю збирати,

Біль Ісуса і Марії в той спосіб зменшати.

А Син Божий і Мати Божа нам то надгородять,

Україну нашу рідну любов`ю ослонять.

 



Создан 21 апр 2012