Вірші про облаву в селі

 
 

Вірші про облаву в селі

21.04.2012



Вірш про облаву в Ямельниці в лютому 1948 р.

В понеділок дуже рано, ще сонце не сходит,

Як ворожа сіра маса в Ямельницю входит.

Чорна хмара сумно землю оповила,

Коли стала наставати та нещасна днина.

Довго кати не шукали, як вже стріл лунає,

А старий уже повстанець життя докінчає.

Ой упала перша жертва від вражого стрілу,

А сексоти ворогам піднесли надію.

А на третій лютий місяць дзвони не дзвонили,

Коли кати-кровопийці за Буком гонили.

Юнак як міг відстрілявся, та ворожа зграя

Стала сікти з кулеметів, життя відібрала.

Ой по горах, по долинах ворог не вгаває

І в одному з наших ярів Левка здоганяє.

Молодий повстанець Левко, хоч хорий він крився,

Розбезпечив він гранату і сам підорвався.

А кати, щоби знущатись, тіло забирают,

Тягнут конем на долину, голову зривают.

А в п’ятницю вже під вечір сонце ся ховає,

Чердака-повстанця ворог сміло окружляє.

Ой став ворог, атакує стрілами до нього,

А повстанськая граната все скінчила скоро.

Ой у ту прокляту днину ще й випадок стався,

Що Чумак-стрілець-повстанець ворогам піддався.

Чути людський стогін-плач від побиття ката,

Серця наші ся гартують, прийде час відплати.

А в неділю дуже рано всюди сніг біліє,

Ой став ворог вирушати, що лиш тільки дніє.

А там крився батько з сином, покірно клякали,

Долі вони для повстанців у Бога благали.

З ними був ще друг Береза, вгору поглядає

І ворожу сіру масу він запомічає.

Знали вони дуже добре – Чумака зловили

І тому вони з криївки всі повиходили.

Ой так тиждень вони скитались та в тяжку годину

Голови вони поклали за рідну Вкраїну.

А Граніт був молоденький, ще не прощав неньки

І загинув разом з батьком тої неділеньки.

Ой узяли їх на фіру, до села привезли,

Знимку з них зробити треба – кати приказали.

А Юнак був молодий та попався в руки,

З Каменя високо скочив, терпів тяжкі муки.

А в четвер дуже раненько орда відходила,

Смутки, слизи, болі, плачі в селі залишила.

Проклинаєм ми вас, кати, за ту кров пролльиту,

Залишили-сте нам землю, могилами зриту.

Записано в 2005 році від жителя с. Ямельниця Савчина Дмитра Михайловича

Чи ви, хлопці, спали, чи ви в карти грали,

Що ви Україну москалям продали?

Ми в карти не грали, бо ми воювали,

Сили вже не стало, мало зброї мали.

Сили вже не стало, мало зброї мали

І всякі сексоти щодень видавали.

І всякі сексоти щодень видавали,

Сталінські чекісти щодень нас стріляли.

Як вони вмирали, їм дзвони не грали,

Лиш у катакомбах родичі страдали.

Ой на горі-горі, горі високії

Впало три герої, хлопці молодії.

У неділю рано розпочався бій,

Вперто підсувався той червоний змій.

Оден мав емліх, другий автомат,

Третій кулемета, що боявся кат.

Хоч кати боялись, знову в бій ішли,

Мусіли герої життя віддати.

Впали три герої, хлопці як дуби,

Впало воріженьків коло двадцяти.

В неділю під вечір друзів з гори стягли,

В понеділок рано в Сколе відвезли.

Там наших героїв кинули в орів

І всі закричали: «Смерть вам, бандері!»

Хоч кати нас б`ють, ми ся не здаєм,

Хочемо Вкраїни, ми ї здобудем.

Хочемо Вкраїни, ми ї будем мати,

Допоможе нам Пречистая Мати.

В п’ятдесятому році пізно уночі

Впали два повстанці, хлопці визначні.

Рвалися гранати, сікли кулемети,

Мусіли повстанці Богу дух віддати.

Оден був повстанець з нашого села,

Псевдо мав Богдан, Гоцинець Іван.

Другий був повстанець вріцький Яць Пехів,

Зрадив їх сексота Василь гад Янів.

Версію зробив, хлопців вже побив,

Дорожній начальник сміло вже ходив.

Оба хлопці впали в нашому селі,

Прийде час-відплата на вас, москалі.

Записано в 2005 році від жителя с. Ямельниця Савчина Дмитра Михайловича



Создан 21 апр 2012