Релігійні пісні, коляди, віншівки

 
 

Релігійні пісні, коляди, віншівки




Релігійна пісня

Зійшла зоря, вставайте, люди,

Бог посилає Свято нам,

Церковний дзвін зі сну нас будить

І кличе нас у Божий храм.

 

Відкрилися у храмі двері

І Служба Божа почалась,

Співали люди, дзвони грали,

А слава в небо понеслась.

 

Прийшов Господь у нашу церкву,

Святе Причастя в руки взяв,

Раділи ангели і люди,

Що сам Господь нас причащав.

 

Сказав, що всіх візьме до себе,

Хто з вірою прийде у храм,

Бо дзвін церковний кличе в небо,

А дзвоном тим Бог дзвонить сам.

 

На камені ти, милий Боже,

Построїв церкву, дав нам дзвін,

Ніхто його розбить не може,

Бо Бог сказав, що вічний він.

 

Дзвони, дзвони безперестанно,

Буди зі сну і клич у храм,

Дзвони, дзвони на Божу славу,

На радість ангелам і нам.

 

Віншування

В цю святочну днину,

В цю годину гожу

Не забудьмо, браття,

За церковцю Божу.

Щоби вам достатків

Добра хвиля плила,

За це наша Церква

Богу ся молила.

І буде молити, вірно боронити,

Щоб від супостата

Всіх нас захистити.

Старця і дитину,

І всю Україну

Буде боронити

Від згуби-загину.

На Церкву прекрасну,

Наче ладан-мирро

Свою малу лепту

Жертвуйте всі щиро.

Чим вінчую, тим зичу

На многії і благії літа,

Доки нам Пан Бог

Назначив віка.

 

Вінчую вас, пане господарю,

З тим Рождеством Христовим,

Хто на Рождество родився,

А на Йордан хрестився,

Тому весь світ звеселився.

А той світ буде веселий,

Доки Пана Бога воля,

А нам прожити, провікувати

І у Небі (чи «по смерти») корону тримати.

Чим вінчую, тим зичу

На многії і благії літа,

Доки нам Пан Бог

Назначив віка.

 

Я маленький пастушок,

По колінця кожушок,

На скрипочку граю –

Христос ся рождає!

 

Я маленький пастушок,

По колінця кожушок,

Не давайте копійки,

Бо діраві кишеньки,

А давайте паперові –

Будьте люди гонорові.

 

Релігійна пісня

Христос ішов із храму із учениками,

На горі Оливній сидів,

З повними словами, з печальними скорбами

Учив своїх любих друзів.

 

«Скажи нам, Учитель, посліднєє слово,

Коли Ти ще з нами будеш,

Скажи нам, учитель, коли то се буде,

Коли Ти судити світ прийдеш?»

 

Чуєм ми про війни і слухи воєнні,

Що встане народ на народ,

І будуть болезні, і голод, і помір,

І братськая кров потече.

 

І вменшиться віра, погасне надія,

В серцях охолоне любов,

І многіїі люди в серцях соблазняться,

Проллють неповинную кров.

 

Коли зобачите гидоту у храмі,

Так знайте, що суд при дверях,

Вважайте, щоб двері для вас не закрили,

Держіть ви світильники в руках.

 

І в тую годину жадні будем смерти,

А смерть від людей відбіжить,

А хто в той час буде на даху чи в полі,

Нехай він додому не спішить.

 

Великеє горе охопить всю землю

І страшнії муки прийдуть,

Тоді скажуть люди: «Впадіть на нас, гори!»,

А гори на них не впадуть.

 

І сонце померкне, не дасть світу світла,

І зорі із неба впадуть,

І мертві воскреснуть, земнії народи

Прийдуть на Божественний Суд.

 

І прийде во славі Син Божий на землю

І буде, як сонце, сіять,

А зібрані чада побачать Ісуса

І з радістю будуть зустрічать.

 

Коляда з Ямельниці

В Вефлеємі-місті Христос ся родив,

Із далеких країв до нас приходив.

То великий Пан над нами і Спаситель наш коханий з Неба зісланий. – 2

 

Ой пасли пастирі худобу в поли,

Полягали спати – тяжко не змогли.

Один із них пробудився, чогось Матій розкричався під оборогом. – 2

 

Уставайте, браття, нічо не шкодить,

Скажу вам новину – Христос ся родить.

А теперка хто що має – ней з собою забирає, підем витати. – 2

 

Лазар взявши курку, а Матій яйце,

А Штефан барана – пішли до Пана,

А Василько взяв ковбасу – розмишляти не мав часу, дуже спішився. – 2

 

А Гаврило спавши десь там на стриху,

Лазив по драбині та й ногу звихнув.

Аж теперка я каліка, нещасливий аж до віка, бо-м ногу звихнув. – 2

 

Як пішли до шопи, як стали грати,

А бідний каліка як став гуляти (чи «що мав діяти»).

Як сьи рушив сюда-туда, аж ся стрясла ціла буда – так дуже гуляв.  – 2

 

Йосиф і Марія дивились на то

І подякували пастирям за то.

Ісус ручки простягає і їм царство обіцяє на тамтім світі.  – 2

 

Коляда з Ямельниці

Дозвольте нам, господарю, заколядувати,

Бо ми прийшли про Ісуса пару слів сказати.

 

Хрестив Йоан Спасителя зимної днини,

А Дух Святий в виді голуб літав над ними.

 

Небеса ся отворили, дав ся чути глас:

«Се є Син мій возлюбленний, а Спаситель ваш.

 

Се є Син мій возлюблений, Я Його любив,

Бо Він гріхи Вего світа своїм хрестом змив».

 

Жив на світі літ тридцять три, людей научав,

А знайшовся Юда-зрадник, що Христа продав.

 

Намовлявся з ворогами: «Би-сте вважали,

Котрого я поцілую, би-сте впіймали».

 

Поцілував Юда Йсуса, дав ворогам знак,

А Ісус му відказує: «Вже-с мене продав».

 

Ввидів Юда, що зле зробив, що Христа продав

Та й із жалю великого гірко заплакав.

 

Заплакали ученики, гірка їх доля,

Бо зостались сиротами без Учителя.

 

Пішов Юда до церковці, срібняки зложив,

А сам з жалю великого взяв ся й повісив.

 

Тож дайте нам, господарю, свою благодать,

Та й щоби ми дочекали веселіших свят.

 

Жартівливі віншування та різдвяні вірші

Ой ішов я кобедилювати

Та й зайшов я до багача хати,

А там їли, попивали, мені їсти не давали.

А в комині ковбаса висіла,

Я по одній витігав, до кишені запихав,

А то було мало – я пішов по сало.

 

Честь Богу, слава, а ще би ся водка здала,

Не так водка, як горівка, ще й до того файна дівка.

 

На святий вечір мама мила

Ясну свічку засвітила,

Тішився наш Лесик-зух,

Що в кутку стояв дідух.

 

Коляд-коляд-колядниця,

Файна з маком паляниця.

А суха не така –

Дайте, дядьку, п’ятака.

 

Вінчую, вінчую, бо горівку чую,

Як горівки не дасте, то доньки не віддасте.

 



Создан 20 апр 2012