За часів Польщі

 
 

За часів Польщі

20.04.2012



Польське панування в Ямельниці тривало від 1919 до 1939 року, проте засилля сусіднього народу в Східній Галичині було відчутне ще за австрійських часів. Цікаво є прослідковувати події цього часу за записами в документах – після початку І світової війни майже всі записи перестають вестися польською, а розпочинаються українською мовою, проте їхня нерегулярність свідчить, що справу маємо власне у воєнний період. Після закінчення війни та поразки українців у так званій українсько-польській війні 1918 – 1919 рр. поляки знову «беруться» за «узаконення» цих територій.

В Ямельниці ще проживає достатньо людей, які пам’ятають цей польський період ямельницької історії і ставлення до польського урядування є майже однозначно негативним. Проте саме перед загрозою полонізації в ямельницькій громаді І половини ХХ ст. розпочинаються процеси гуртування, об`єднання, молодь починає не лише цікавитися політикою, а й брати активну участь в політичному житті того часу. І не тільки в політичному, бо таке життя в основному велося законспіровано через протидію польських властей, але і  в легальному культурно-просвітницькому. Саме в 30-х рр. ХХ ст. в Ямельниці традицією стає влаштовувати вечори Тараса Шевченка в березні, де на сільській сцені ставлять вистави Кобзаря, створюється товариство «Луг» та відоме в Ямельниці КАУМ, хор з ямельницької церкви вважається одним з найкращих на всі навколишні села. Щорічні фестини  супроводжувалися не лише розвагами, але і спортивними змаганнями, молодь з Ямельниці здійснює щорічні походи на гору  Маківку біля с. Головецько (місце бойової слави українських січових стрільців).

Особливо активізується громадське життя в селі після 1936 року, коли на парохію св. ап. Івана Богослова в Ямельницю призначають о. Костянтина Ганущака, монаха. До цього часу священиками в Ямельниці були о. Стефан Гойко, о. Олександр Роман Сабат, о. Лука Семків, о. Роман Сорокевич, о. М. Власенко, о. Григорій Воскрес, о. Іван Татомир та о. Еліас Ісайчук, хоча служили і отці з сусідніх Підгородець (о. Василь Чумало), Орова (о. Єронім Моравський), Урича (о. Стефан Крижановський), Крушельниці. Жоден з них не залишив такого сліду в пам`яті ямельничан як о. Костянтин, який взяв під свій особистий контроль розвиток культури в селі та формування громади як єдиного цілого.

Активними в сільському житті того нелегкого часу були учасники хору на чолі з Дацюком: Лунів Юстина, Смолій Марта, Станович Марта, Коплак Юстина, Савчин Варвара, Гнатів Анна, Марчук Марія, Попович Анна, Попович Емілія, Янів Анна, Лунів Марта, Карпин Розалія. Активними членами молодіжної організації КАУМ були Кіндратишин Марія, Кіндрат Ярослава, Гнатишин Павліна, Цовцик Анна, Гоцинець Катерина.

Учасниками товариства «Просвіта» поширювалася українська література, причому не лише з метою національного пробудження, але і з метою впровадження нових ефективніших методів господарювання. За громадські кошти в селі було викуплено  земельну ділянку та збудовано будинок «Читальня «Просвіти» (тепер – сільський клуб), який став осередком життя села, а також силами ямельничан було збудовано сільську кооперативу (теперішня споруда магазину).

А тепер трохи статистики: нижче вміщуємо дані про кількість народжених, померлих та вінчаних пар в ямельницькій церкві у міжвоєнний період.

1925: 47, 26, 9

1926: 48, 38, 13

1927: 59, 46 (сильна скарлатина, особливо серед дітей), 8.

1929:  56, 24, 18.

1930: 68, 34, 5.

1931: 67, 23, 5.

1932: 64, 27, 7.

1933: 47, 23, 4.

1934: 53, 24, 11.

1935: 39, 17, 14.

1936: 66, 23, 7.



Создан 20 апр 2012