Ямельницька говірка та ямельницький словник

 
 

Ямельницька говірка та ямельницький словник

20.04.2012



Ямельницька говірка

 Ямельницька говірка належить до бойківського говору – одного з південно-західних українських нірч. Назва бойківського говору походить від українського племені «бойки», що заселює обидва узбіччя середньої частини Карпат, так звану Бойківщину. Назву «бойки» деякі вчені виводять від частого вживання слова-частки «боє», «боєчко», існують і інші гіпотези походження назви «бойки» (від кельтського племені боїв, з польської чи волоської мов, що означає віл, або впертий, від російського слова «бойкий» – хоробрий). Гадають, що бойки є нащадками східнослов’янського племені білих хорватів, яке проживало на цій території до приходу угрів (мадяр) в наддунайську низовину.

Бойківський говір має ряд відмінностей від інших українських говорів, але і в ньому самому можна відмітити певні особливості. Так, говірки сіл Старосамбірщини, Воловеччини, Сколівщини відрізняються, а навіть в межах одного району є інколи суттєві відмінності. Говірка села Ямельниця певною мірою відрізняється від говірок навколишніх сіл, зокрема, Підгородець, орова, Сопота і характеризується збереженням більшої кількості архаїзмів, що зумовлено, напевно, положенням села. Маю на увазі автентичну говірку з Ямельниці, яка ще побутувала в широкому побуті кінця 70-х – початку 80-х рр. ХХ століття і яка майже зникла на початок ХХІ століття – окремими її носіями є хіба люди старшого покоління (поза 70 років). На деяких особливостях хмельницької говірки хочемо зупинитися детальніше.

1.        Шелесні пом’якшені (жьиба, шьипка, ричьити замість жаба, шапка, ричати).

2.        Збереження м`якого –р`- в кінці деяких слів (верьх, верьзь, тхірь, конарь).

3.        Закінчення іменників жіночого роду на –а, -я (І відміна) під впливом польської мови на –ов, -ев замість –ою, -ею в родовому відмінку однини (рибов, стріхов, землев замість рибою, стріхою, землею).

4.        Заміна –а на –ьи після приголосних (тельи, бурьи, пацьи, битисьи замість теля, буря, битися).

5.        Відсутність вставного –ль після губних (роб`ю, сип`ю замість роблю, сиплю).

6.        Часте відтягнення наголосу до початку слова з метою підкреслення якості, посилення значення прикметника (зелений, високий, великий, червоний замість дуже зелений, дуже високий, величезний).

7.        Наявність в говірці значної кількості полонізмів (цуд, фіра, будзік, бальок, ніґди замість чудо, віз, будильник, ніколи).

8.        Сильний асиміляційний вплив пом’якшених приголосних у групах приголосних (зьліз, сьтів, шісьть замість зліз, стіл, шість).

9.        Заміна –л – на –в в кінці складів (бувка, ків, пивка замість булка, кіл, пилка, але: гілка, білка, Полтава).

10.    Збереження архаїчних закінчень місцевого відмінку однини: на поли (в полі), в школи (в школі), на печи (на печі), в души (в душі), на стільци (на стільці).

11.    Архаїчні дієслівні форми робив-їм (я робив), співав-їс (ти співав), ходили-смо (ми ходили), били-сте сьи (ви билися), любив-бим (я б любив), буду їв (буду їсти), ти даш (ти даси), я сиджу, люблю (з наголосом на першому складі).

12.    Архаїчне закінчення в давальному відмінку однини іменників, що закінчуються на пом’якшені (вітцьови, коньови, пньови замість отцеві, коневі, пневі).

13.    Заміна після губних –я на –ї, -йи (пйита, п`їта, пйиить, риб`чий замість п’ята, п’ята, п’ять, риб`ячий).

14.    Збереження архаїчних слів, що зустрічаються в інших говірках надзвичайно рідко, або взагалі не зустрічаються: пудкати (штовхати), коріцматисьи (пробувати звестися), паздерити (бити) та інші.

15.    Тверде –н в словах синий, одни, дни (замість синій, одні, дні) та тверде –т в слові тертий (замість третій) та в дієслівних закінченнях третьої особи чоловічого роду однини (ходит, робит, сидит, свербит, чистит).

Вищезазначені особливості ямельницької говірки характеризують в першу чергу інформаторів старшого покоління, значна частина цих особливостей вже не є притаманна говірці жителів села Ямельниця молодшого віку (пункти 1,2,5,6,7,10,12,14). Значна частина молодших осіб стежить за власною вимовою і не допускає прояву залишків архаїчної говірки, хоча інколи це проявляється на підсвідомому рівні. Багато із архаїчних та запозичених і трансформованих слів зустрічаються не тільки в хмельницькій говірці, а і в цілому бойківському говорі, а навіть поза ареалом його поширення. Вважаємо, тим не менше, що нижченаведений «ямельницький словник» стане в допомозі кожному, хто матиме бажання краще пізнати бойківський говір – пропонуємо робити це на основі милозвучної говірки села Ямельниця Сколівського району Львівської області.

Ямельницький словник

Ади, адіт – диви, дивіться.

Алєром, алярмово – швидко, терміново.

Амнестия – амністія.

Андрути – вафлі, печиво, солодка випічка.

Атрамент – чорнило.

Ая – так, авжеж.

 

Бабка – подорожник.

Бабка – вид риби, бичок.

Бадати – перевіряти, обстежувати.

Байка – казка.

Бальок – колода.

Бальон – повітряна кулька, м’яч.

Бамбетльи – старе дерев`яне ліжко-скриня.

Бандажувати – бинтувати.

Баньик – каструля.

Бадзьґати – мазюкати.

Бараба – бандит, злочинець.

Батяр – розбишака.

Бахур – хлопчисько.

Бесаги – подвійна торба (сумка), щоб нести тягар спереду і ззаду.

Бештати – сварити когось.

Бздина – бузина.

Барки – плечі.

Билити – говорити дурниці.

Бігме, бігме Боже – їй-Богу.

Бічи – бігти.

Бицкатисьи (про худобу) – втікати з пасовиська, брикатися.

Блядий – блідий.

Бобковий лист – лавровий лист.

Бобрунка – сонечко, божа корівка (інша назва – мушка золота).

Боє, боєчко – до речі, дійсно.

Боз – бузок.

Борзо, борше – швидко, швидше.

Брус -  колода.

Бодак – будяк.

Будзік – будильник.

Бузьо – губки, ротик.

Бульба – картопля.

 

Валанцатисьи – сновигати, тинятися.

Ваньинка – ванна.

Варґа – губа.

Варинка, воринка – товста дерев`яна палиця для огорожі.

Варишка, варіха – черпак, кофля.

Варцаба – підвіконник, одвірок.

Вар`ят – дурний.

Вдьика – подяка.

Век – геть.

Верета – рядно.

Веречи – кинути.

Ветрівка – верхній одяг, що захищає від вітру.

Взрок – зір.

Виверт – дерево, повалене вітром.

Виворочьити – капризувати, бурчати, хотіти бозна-що.

Виходок – туалет.

Віддружити – відштовхнути.

Відказувати – нарікати.

Вікт – харчі.

Вінкель – кутник (прилад, інструмент).

Вінчувати – поздоровляти на Різдво.

Вінчівка – поздоровлення після коляди.

Впоминатисьи – домагатися свого.

Встепенитисьи – стати розважливим.

Встров – рабиня з сіном чи без нього.

Втворити – відкрити.

 

Галайкотати – сильно дути (про вітер), кричати (про людину).

Гендлювати – торгувати.

Гаратати – трощити, бити.

Гибель – шибеник, негідник.

Гібель – рубанок.

Гіблювати – стругати.

Глоїна – глід колючий.

Глота – натовп, тіснява.

Гостинець – возова дорога.

Гризота – проблема, клопіт.

Гризтисьи – переживати.

Гримотіти – робити шум.

Гіньба – тічка, парування у псів, вовків.

Гузарь – нижня частина снопа.

Гунцват – шибеник.

 

Ґазда – господар.

Ґвавтувати – сильно кричати.

Ґелетка – бочка.

Ґерґеньи – жоржина.

Ґиґнути – померти, віддати Богу душу; коли не стає духу.

Ґралі – вила.

Ґранатовий – темно-синій.

Ґрандуваати – ґвалтувати, насилувати.

Ґльобін – крем для взуття.

Ґріс – висівки.

Ґовнір – комір.

 

Дебела – урвища.

Дебеліти – стинути, холонути.

Делькотіти, делькотати – тремтіти.

Деревйиники – видовбані з дерева ходаки, взуття.

Диґотати – труситися.

Дик -  дикий кабан.

Дикта – фанера.

Домівки, димашки – цибуля дрібна з сіянки на садіння.

Дихавицьи – астма.

Дихавичний – астматик.

Дійцьи – винуватець.

Джиґан – кирка.

Джумбулька – дзиґа.

Дзиґар – сигарета.

Дзиґарнічка – файка, люлька для сигарет.

Дзиґарок – годинник.

Доганьити – знаходити ваду, ґанити.

Долігати – боліти, мучити.

Домарити – бути вдома, доглядати хати.

Драпак – віник для подвір`я.

Драпаки – чіпка ожина (стояча, не та, яка стелиться по землі).

Дрижинець – холодець.

Дрібку – трошки, мало.

Друльити, друлити – штовхати, штовхнути.

 

Жарівка – лампочка.

Желізо – залізо.

Желізко – праска.

Жентицьи – сироватка.

Жеський – бадьорий, свіжий.

Жид – єврей.

Жилетко – лезо.

Жмакати – мнути.

Жмикати – прати, викручувати.

Жовтачка – хвороба Боткіна, жовтяниця.

 

Завидіти – заздрити.

Заздріти – побачити.

Законницьи – монашка, черниця.

Закусувати – 1) обрядово їсти на Щедрий Вечір у стайні, 2) заїдати після горілки, 3) про губи.

Запорток – молокосос (зневажливо).

Запарі – коли руки чи ноги відходять від морозу.

Заперти – закрити.

Запнути – зачепити.

Зателепаний – гидкий (лайливе).

Зарінок – земля біля річки.

Збитки – шкода, заподіяне зло.

Звротка – строфа, куплет.

Звіздіно – зоряно.

Збуй – розбійник, силач.

Згладити – звести зі світу.

Здибати – зустріти, зустрічати.

Зеленина – недостиглі ягоди чи фрукти.

Зимно – холодно.

Зносок – яйце без жовтка, з якого можна собі виховати чорта.

Зупа – суп.

 

Інтерес – справа.

 

Їден – один.

Їджіньи – їжа.

Їдь – отрута.

Їмити – зловити.

Їмость – попадя.

 

Йодина – йод.

 

Кавовий – коричневий.

Кав`ярка – бідончик.

Калічка – гриб-підберезник.

Каміньи – скелі, скали.

Казаньи – проповідь.

Камізелька – жилет, жилетка.

Кантоватий – квадратний.

Каньи – шуліка.

Капа – ткане покривало.

Капрі – закис в очах.

Капцаніти – деградувати.

Капарити – бідувати, ледве зводити кінці з кінцями.

Кавзувати – компрометувати, говорити про щось чи про когось погано.

Карк – шия.

Квас – щавель.

Кидра – ялівець.

Килавий – недолугий (переносно) чи той, що має грижу.

Кила – грижа.

Киртина – кріт, кротовиння.

Китицьи – скручена солома для покриття даху.

Кирницьи – криниця.

Кишка – кров`янка (страва).

Ків – лом, залізний кілок.

Кімак – кусень дерева.

Клікати – ставати на коліна.

Клова – ікла.

Клубйи – клубок.

Кльимра – скоба.

Кльоц – колода.

Кльош – ваза.

Кнороз – надокучлива людина.

Ковбицьи – вертикально поставлений кусок колоди для рубання дров.

Ковблик – вид маленької рибки.

Ковток – не розколений на поліна кусень дерева.

Козар – гриб-підосичник.

Коєць – клітка, де курка несе яйця або квочка висиджує курчат.

Комашньи – поминки.

Коминар – сажотрус.

Конарь – велика гілка на дереві.

Коновцьи – відро.

Копець – горб, курган.

Копито – шевська колодка.

Коралі – намисто.

Корба – ручка (на колодязі, січкарні).

Коріцматисьи – борсатися.

Коркоші – плечі.

Корч, корчі – спазми, судороги.

Корчі – кущі.

Коц – вовняне покривало.

Кошьира – загорода на вівці, худобу.

Креденц – шафа в кухні, буфет.

Кретка – олівець.

Ксьондз – піп, священик..

Кугут – півень.

Куфер – скриня.

Кульчики – сережки.

Куртий – короткий.

Кутюга – пес, чи лайливо про людину.

Кучьи – приміщення для свині.

Куюнда – сновида.

 

Лаба – лапа чи нога, рука.

Лакомий – ласий, жадібний.

Ланц – ланцюг.

Лапати – ловити.

Лах – 1) стара одежина, 2) ганчірка.

Леда що, леда хто – що-небудь, хто-небудь.

Лейбик – жилет, безрукавка.

Леліти – кишки, шлемівки.

Лиґати, лиґнути – ковтати, ковтнути.

Лижка – ложка.

Лівцун – 1) лівша, 2) ліва рука.

Літитисьи – палитися, бігати, хотіти бика (про корову).

Лісницьи – 1) яблуко, 2) яблуня, 3) дичка.

Лоточити – допікати словами, набридати.

Лупина – лушпиння, шкірка.

Луфко – олівець.

Люфа – дуло, ствол.

Люфт – вентиляція.

Луйдавий – недолугий.

Люстерко, люстро – дзеркало.

Ляда – прилавок.

Льицтий – останній, найгірший.

Льоки – локони, кучері.

Льорнетка – бінокль.

Льос – 1) доля, 2) жереб.

 

Масараньи – голова.

Мадзьґати – невміло писати, малювати чи фарбувати.

Майник – клечання на Зелені Свята.

Майтки – жіночі труси.

Маґнес – магніт.

Манка – недостача.

Макогінь – товкач у ступі.

Мапа – карта.

Маримух – мухомор.

Мармуляда – мармелад.

Матина – бадилля (на картоплі).

Маймурка – шапка (давно – жидівська).

Медвідь – ведмідь.

Мельдувати – доповідати, доносити.

Маркітно, марькотно – сумно, тужно.

Марець, марот – березень.

Мерфелити – розкидати, нишпорити в чомусь.

Метер – центнер.

Мериндзати – ремигати.

Метати – кидати.

Мід – мед.

Мильниць – таз.

Млака – багнисте місце.

Млот – молот.

Мотика – сапа.

Моцуватисьи – пробувати зробити щось понад свої сили.

Мруґати – моргати.

Мартуватисьи -  паруватися (про котів).

 

Накривка – кришка (для каструлі).

На алєром – досить швидко, з наглої потреби.

Нанашко, нанашка – 1) хресні тато й мама, 2) ввічливе звертання до старших.

Наперебесаги нести – нести дві зв’язані торби через плече.

Наґньоток – мозіль.

Напудити – налякати.

Най, ней – нехай, хай.

Ней! – не треба (вигук).

Нездалий – негодящий, недобрий.

Нендза – 1) нужда, злидні, 2) нездара, 3) миршавий.

Нетунтавий – недолугий.

Нипати – ходити без потреби, шукати, нишпорити.

Никати – пробувати щось (про кота).

Ніґди – ніколи.

Німинка – худоба, звірина.

Ножі – шатківниця на капусту.

Ніц – нічого.

 

 Обора – обійстя.

 Оборіг – крита споруда для зберігання сіна, снопів.

 Обталапаний – вимащений, брудний.

Обцаси – каблуки.

 Обценьґи – кліщі.

 Околіт – обмолочений сніп.

Омасть – жир.

Огартка – одяг, одежина.

Опуд – опудало.

 Отворений – відкритий.

(в окремих з вищевказаних слів –о на початку слова може звучати і як –у чи –в).

 

Паздерити – 1) бити когось, 2) гнати когось.

Паздірьи – клоччя.

Пальнути – 1) вдарити когось, 2) щось вкрасти, поцупити.

Патинки – вид взуття (давно).

Патик – палиця.

Пательньи – сковорода.

Паринувати – орати восени.

Пахати – нюхати.

Пажерний – ненажера.

Паґурок – горбок.

Паперівка – сорт яблук.

Партачити – халтурити.

Пас, пасок – 1) пояс, 2) смуга.

Перьхати – втікати.

Пендити – швидко гнати, йти.

Песлінки – недостиглі фрукти.

Песлюк – отруйний гриб.

Перекіс – вал сіна.

Пейса – бакенбарди.

Передновок – час перед збиранням нового врожаю.

П`єц – піч.

Писок – рот.

Пацьорки – намисто, коралі.

Пискувати – пащекувати.

Пищьивка – сопілка.

Пивницьи, півницьи – погріб, льох.

Підрьи – горище в стайні.

Піднувати – пильнувати.

Під – горище, стрих.

Плиткий – мілкий.

Плісіровка – спідниця в складки.

Пляцок – тортик.

Полика – слід (застаріле).

Помітуватисьи – гордувати чимось чи кимось.

Пляц – місце.

Подевко, пудло – коробка.

Позички – порічки.

Перемерфелити – порозкидати.

Поліжницьи – породілля.

Поци – доти.

Потік – річка.

Полакомитисьи – спокуситися.

Постарати – придбати, набути.

Портки – штани.

Полінґвіца – полядвиця, шинка.

Проба – репетиція.

Прало – камінь у потоці для прання.

Пранник – дерев`яний прилад для прання чи молочення.

Прилопанити – притиснути.

Пструг – форель.

Пуджіти – лякати.

Перепудити – перестрашити.

Пудкати – штовхати.

Пуднути – штовхнути.

Пукнути – тріснути, луснути.

Пулярес – гаманець.

 

Рабаньи – острова на сіно.

Рапавий, рапатий – жорсткий, з ґульками.

Рейвах – шум, метушня.

Рискаль, рескаль – лопата.

Редирка – ґумка.

Риж – рис.

Ріщьи – хмиз.

Робцак – рюкзак.

Ровер – велосипед.

Розщибатисьи – 1) кидатися в різні сторони, хотіти все зробити, 2) дуже сильно піклуватися про дітей.

Росів – 1) рідка страва з капусти, капусняк, 2) рідина під час викисання капусти, 3) бульйон.

Росоха – ущелина.

Румбамбар – ревінь.

Рум – ром.

Рура, рурка – труба, трубка.

Рушта – решітка в кухні.

 

Сарничка, серна – дика коза.

Склеп – магазин.

Скоботати – лоскотати.

Скулитисьи – скрутитися, зігнутися в три погибелі.

Скарбонка – копилка.

Слоїк – скляна банка.

Сліпак – ґедзь.

Сомплі – 1) бурульки, 2) соплі.

Співанка – коломийка.

Сподні – штани.

Старка – пінка на кип’яченому молоці.

Станик – ліфчик, бюстгальтер.

Стончка – стрічка.

Стрільба – рушниця.

Стрепіхатий – розкуйовджений.

Стрих – горище, під.

Студньи – колодязь.

Студений – холодний.

Студенець – холодець.

Сукервицьи – гнила кров, найчастіше з ясен.

Сулити – кинутися.

Сціплений – 1) занадто скромний, 2) боягуз.

 

Такой – таки.

Таний – дешевий.

Тафльи – лист, плита.

Твар – лице.

Течка – папка, сумка, портфель.

Тичка – жердина.

Тинькувати – штукатурити.

Тлустий – жирний, товстий.

Тлумитисьи – товктися.

Товчка – ступа.

Толомонити – набридати, вимагати чи просити щось довго.

Торебка – сумочка.

Тран – риб`ячий жир.

Трачина – тирса, терпуга.

Труйка – отрута.

Труси – кролі.

Трускавки – полуниця.

Туман – дурень.

Туману пустити – обдурити, обшахрувати, навіяти.

Тунтавий – недолугий.

 

Угурний – впертий.

 

Файний – гарний.

Фавароти – бакенбарди.

Фавди – складки (на одязі).

Файка – люлька на тютюн.

Фіра – віз.

Фіранка – занавіска.

Фльики – тельбухи з худоби.

Фльишка – пляшка.

Фореньґва – хоругва, корогва.

Фоса – рів.

Френдзлі – бахрома.

Фузия – рушниця.

Футрини – бічні сторони вікон, дверей.

Фурдиґарньи – 1) тюрма, 2) велика простора пуста споруда, 3) розвалюха.

 

Халус – ненажера (безцеремонний).

Хідник – килимок на підлогу.

Хлоп – 1) чоловік, 2) людина, 3) селянин.

Хосен – користь.

 

Цавком – цілком.

Цаль – дюйм.

Цалівка – дошка на 25 мм.

Царина – поле (засіяне чи засаджене), присадиба.

Церата – клейонка.

Цвічити – вправлятися, вчитися.

Цвіклі – буряковий салат з хроном.

Церувати – зашивати шкарпетки.

Цизорик – складаний ножик.

Ци – чи.

Ціхо – тихо.

Цуд – чудо.

Цундрьи – рваний одяг, шкаміття.

Центиметер – сантиметр.

Цукрицьи – цукровий діабет.

Цьвьик, цьвьок – цвях.

Цьоцьи, цьотка – тітка.

Цямкати – плямкати, їсти як свиня.

 

Червінка – дизентерія.

Черево – живіт.

Чіснок – часник.

Чітина – хвойне гілля.

Чир – страва з муки (раніше їли люди, тепер свині).

Чічка – квітка.

 

Шафлик – тазик.

Швінки – чоловічі труси.

Шкіритисьи – сміятися.

Шімбарок – кухонна полиця.

Шибздик – примурок.

Шкаредний – страшний, поганий, нездалий.

Шпотатисьи – спотикатися.

Шпанеґлі – канцелярські кнопки.

Шпетити – сварити.

Шлякувати – клясти.

Шпара – щілина.

Шопа – повітка.

Шприха – спиця.

Шрубстак – лещата.

Штрукс – вельвет.

Шлемівки – кишки для кров`янки.

Шурьити – жбурляти.

Шуфелька – совочок, лопатка.

Шутер – гравій.

Шубравець – бандит, збиточник.

Штири, штирнайціть – чотири, чотирнадцять.

Шьирварок – громадські роботи.

Шьихта – робота, зміна.

Шпарівний – економний.

 

Щикати – гикати.

Щикавка – гикавка.

Щипак – щипавка.

 

Юй – вигук (ой!).

 

Ябко – яблуко.

Яблінка – яблуня.

Ягоди сині (чорні) – чорниця (афини).

Ягоди червоні – суниця.

Ялиць, яличка – ялинка.

Язда – їзда.



Создан 20 апр 2012